23 червня 1961 року набув чинності  Договір про мирне наукове використання Антарктики.

Цей договір був підписаний у місті Вашингтон (США) та набув чинності 23 червня 1961 після його ратифікації 12 державами-підписантами, які брали активну участь в антарктичних дослідженнях впродовж “Міжнародного геофізичного року” 1957 —1958 років (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США. З часу набуття чинності Договору до нього приєдналось 54 держави, у тому числі й Україна.
Договір визначає правовий режим регіону, який охоплює близько 10% поверхні Землі і поширюється на географічний простір на південь від 60-ї паралелі південної широти (включаючи шельфові льодовики, але не включаючи відкрите море, яке регулюється міжнародним правом). Договір спрямований на вирішення в означеному регіоні низки важливих геополітичних питань, таких як контроль над озброєнням, відтермінування територіальних претензій, забезпечення міжнародного наукового та природоохоронного співробітництва.

25 червня 1783 року французький хімік Антуан Лоран Лавуазьє повідомив на засіданні Паризької академії наук, що вода – це сполука водню та кисню.